Перипетії українсько-польських відносин

Перипетії українсько-польських відносин

«Всю історію бачить тільки «око Бога»

Київ: Рік тому Польський Сейм майже одностайно прийняв резолюцію про те, що в Україні в 1943 році відбувся геноцид польського народу. Проте це була виключно польська політична оцінка. Загострення українсько-польских відносин триває. Хоча, від початку 1990-х рр. Польща будувала свої відносини з сусідами за підходами Є.Ґедройця. Відмовлялася від територіальних претензій до них, уникала обговорень гострих історичних тем. Проте ситуація почала змінюватися у 2000-х рр. Хоча навіть після того, як президент В.Ющенко надав С.Бандері звання “Герой України”, йшлося, що це справа Києва – визначати своїх героїв. Так само Platforma Obywatelska не відреагувала особливо жорстко на прийняття декомунізаційних законів Верховною Радою 9 квітня 2015 року. Ці документи, зокрема, визнали бійців УПА борцями за незалежність України. Усе змінилося, коли до влади пришла партія “Право і Справедливість” (PiS).

Ще на початку ХХ століття італійський філософ Бенедетто Кроче зазаначав: «Всю історію бачить тільки «око Бога». З минулого ми завжди обираємо те, що нам потрібне сьогодні». Останні негативні прояви в українсько-польських відносинах можна сприймати і в більш широкому контексті. Різкі висловлювання лунають також в бік Європейського Союзу. Здається, що це не є лише забаганкою уряду Польщі. PiS підтримує значна частина польського суспільства, яка поділяє такі ідеї та хоче таких заяв. Річ у тім, що у теперішній Польщі чітко викристалізувалися принаймні дві суспільні групи, яким дедалі важче чути одне одну. Одна вважає, що після падіння комуністичного режиму країна розвивалася правильно, стосунки із сусідами будувалися в інтересах Польщі, а реформи 1990-х рр.. призвели до економічного дива. Інша певна, що після 1989 року польська влада регулярно зраджувала свою країну, діяла в інтересах сусідів, а “економічне диво” – це, насправді, збагачення лише певної групи людей. Ця ж група вважала зрадою ігнорування польською владою “бандеризації України”. Отже, можна вважати, що висловлювання Я.Качиньського, В.Ващиковського та інших мають передусім внутрішньопольський вимір. Правляча партія PiS у такий спосіб консолідує навколо себе консервативний електорат, із прицілом на майбутні місцеві вибори. Але існує і інша точка зору. Три екс-президенти Л.Валенса, А.Кваснєвський, Б.Коморовський вважають, що реформа судової системи, яку намагається провести в Польщі правляча партія є шляхом до диктатури. Деякі діячі польської культури певні, що в країні відбувається наступ на демократію. Наприклад, так вважає молодий художник Б.Русин, який вже півтора роки мешкає в Ужгороді, PiS не вперше розігрує українську карту.

  Вікторія Шилова: МЕДРЕФОРМА ЯК СПОСІБ ЗНИЩЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Парадокс полягає у тому, що польсько-українське стратегічне партнерство справді існує, більше того – розвивається, однак нинішня політична еліта Польщі далеко не завжди намагається враховувати сучасні реалії, центральна польська влада намагається подати українських заробітчан у якості мігрантів, які не сплачують податки. Подібні заяви спрямовані на Європейський Союз, щоб не приймати біженців із Близького Сходу. Проте такий аргумент не сприймається ЄС. Великим викликом польської (як і української!) економіки є демографічна проблема – нація старіє. Проте, саме українські працівники стали важливим підживлюючим чинником польського господарства. Українці – найбільш масова група іноземних працівників. Польській економіці потрібні робочі руки. Ймовірно, тому польський уряд нещодавно полегшив працевлаштування іноземців у своїй країні: рівень безробіття там, за даними МВФ, близький до історичного мінімуму. Тож влада шукає нових робочих ресурсів. Офіційно нині в Польщі працює 800 тисяч українців. За неофіційними даними, їх загалом більше ніж 1,5 мільйона осіб. Польські підприємці кажуть, що навіть цього недостатньо, бо бракує робочих рук, особливо на сезонних роботах. Перед запровадженням безвізового режиму для України польські підприємці побоювалися, що українські робітники поїдуть далі, на захід Європи. Поки так не сталося! Громадянам інших країн, із якими діє безвізовий режим, дозволили працювати без віз: тим, хто має біометричний паспорт, достатньо оформити дозвіл на працю і в’їхати до країни. Польща – перша держава Шенгенської зони, що пішла на такий крок (нещодавно анологічне рішення було прийняте в Угорщині). Показова позиція мера Вроцлава Р.Дуткєвича. Він певен, що українці – благословенне явище і можуть бути ліками для польської ксенофобії. На початку липня Р.Дуткевич передав 50 тис. євро на розвиток української громади міста.

Але все це не заперечує, що у стосунках двох країн настала криза. Однією із її жертв стає співпраця у сфері євроінтеграції України. Втім і тут не все однозначно. Польська влада продовжує підтримувати Україну у війні на Донбасі, запрошує до участі у роботі Вишеградської четвірки, проекту країн Адріатично-Балтійсько-Чорноморського регіону – Тримор’я. Проте в цьогорічному саміті цього можливого альянсу брали участь лише країни-члени ЄС. Польське лобіювання запрошення України не пройшло. До того ж ставлення до цього проекту в Європейському Союзі, зокрема в Німеччині – неоднозначне. Можливо, в контексті традиційних рис національного характеру в країні зростає впевненість, що всі проблеми можна вирішити власними силами, що жодних союзників не треба. І ця самовпевненість провокує постійно згадувати образи від України. Тим паче, що така позиція зараз активно підштовхується Росією. Неприязне ставлення польської влади до ЄС та України може збільшуватися

  Кім Чен Порошенко

Потрібна політична воля з обох боків для вирішення історичних суперечностей, зупинення провокативних розмов і спекуляцій українсько-польських відносин

Водночас, не можна у погіршенні польсько-українських відносин звинувачувати лише польську сторону. І з боку української влади сьогодні були прорахунки. Варто згадати терміновий вивід українських війск з Іраку в 2005 році (вони були розташовані в польській зоні відповідальності), який поставив польський контингент в скрутне становище. Згадують ще обіцянку П.Порошенка попередньому президенту Польщі Б.Коморовському не підписувати контроверсійний закон про визнання УПА борцями за незалежність України. Український лідер її не виконав і це, за припущеннями деяких експертів, стало однією із причин поразки Коморовського на виборах.

Отже, існує суперечливість. З одного боку, є заяви щодо внутрішніх українських питань – що «Україна не зможе потрапити до ЄС із Степаном Бандерою». Ці речі, можливо, заслуговують на увагу, але не у такому форматі, про який кажуть польські очільники. З іншого боку, стратегічні партнерські відносини і на державному, і на рівні суспільств зберігаються. Правда, вони стають більш прагматичними. За даними сайту Open Aid із 2014 року польський уряд надав Україні 110,6 мільйонів доларів США – на економічний розвиток та реформу місцевого самоврядування. Заяви та позиція, яку Польща займає в Європейському союзі, дають підстави стверджувати, що вона досі зацікавлена у підтримці України на шляху до Європи. Це було продемонстровано під час обговорень у ЄС і щодо продовження санкцій проти РФ, і щодо надання Україні безвізового режиму, і стосовно прискорення ратифікації Угоди про асоціацію. Варто теж привернути увагу до інтенсивних українсько-польських контактів на рівні президентів, урядів, парламентів чи громадських організацій. В Польщі зараз перебувають на відпочинку десятки українських дітей наших воїнів, а приймають їх органи місцевого самоврядування з власної ініціативи.

Водночас, мабуть потрібна політична воля з обох боків для якщо не вирішення історичних суперечностей між Польщею та Україною, то принаймі для зупинення провокативних розмов і спекуляцій. Відтермінування розв’язання цих проблем на час після перемоги.

  Українські АЕС: нові кроки до катастрофи

На думку відомого дослідника українсько-польських взаємин професора Б.Гудя, нам потрібне взаємне визнання вини. Біль відчутний по обидва боки польсько-українського кордону. Треба почути одне одного. Найгірше, що немає конструктивного діалогу і дискусії між поляками та українцями. Радше є заяви що з одного так і з другого боку, коли кожен представляє свою точку зору, а інша сторона не бере цього до уваги. Відсутня зацікавленість почути іншу сторону. Коли розмова набуває характеру глухого з німим, тоді важко сподіватися, що можна досягти порозуміння. Зокрема, професор Б.Гудь в своїх дослідженнях спирається на чисельні польські джерела, які свідчать про недоречність однозначних оцінок історичних подій. На його думку, поляків та українців єднає те, що обидві сторони у розмовах про минуле акцентують на своєму мучеництві і дуже неохоче говорять про ті сторінки, де вони були не жертвами, а тими, хто здійснювали насильство.

Таке напруження не вигідне ані Польщі, ні Україні, котрі не зацікавлені у тому, аби псувати взаємовідносини. Існує необхідність спільного вивчення історії, вирішення суперечливих питань і визнання провин. Об`єктивно політизація цих питань, висування взаємних звинувачень йде на користь спільному ворогові – Росії.

Проте, це в сучасних умовах зупинка розгортання протистояння то нездійсненна максима! Але з польського боку йде не дискусія, а саме нав’язування свого бачення. Наша ж позиція незмінна – історичну політику, яка направлена на внутрішній електорат, не треба домішувати до міждержавних відносин. Саме тому потрібно зберігати витримку. Наші політичні оцінки можуть бути розбіжними із польськими. Наприклад, з початку ХХІ століття відбувається героїзація польських т.з. “проклятих солдатів”, які боролися проти радянізації Польщі, та одночасно нищили євреїв та українців. Втім Україна з цього приводу мовчить. Ми витрачаємо забагато часу та енергії на з’ясування минулого, замість того, щоб обговорювати, планувати та реалізовувати проекти, які формуватимуть наше майбутнє.

Варто нагадати слова С.Петлюри у 1920 році: „Ми, Польща і Україна, мусимо дійти до порозуміння, щоб перед Москвою устояти!”

Front News International

Ігор Тодоров, професор кафедри міжнародних студій та суспільних комунікацій Ужгородського національного університету

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *